Ojalá: можливе і майже неможливе

Es domingo por la noche y en casa de Olena y Andrii se hacen planes para la semana. Olena abre el calendario del móvil. «Ojalá encuentre una hora de tutoría antes del jueves», dice. «La tutora está muy ocupada, pero a lo mejor tiene un hueco el miércoles». También espera un correo del banco. «Ojalá nos contesten esta semana», añade. Eso todavía puede pasar.

Неділя ввечері, і вдома в Олени та Андрія планують тиждень. Олена відкриває календар у телефоні. «Якби ж знайти час для зустрічі з учителькою до четверга», — каже вона. «Вчителька дуже зайнята, але, можливо, у неї буде вікно в середу». Вона також чекає листа з банку. «Якби ж нам відповіли цього тижня», — додає. Це ще може статися.

Andrii trabaja en un almacén con turnos de mañana y de tarde. Esta semana le toca de tarde. «Ojalá tuviera los jueves libres», suspira. «Así podría ir contigo al colegio». Pero no los tiene: el cuadrante ya está hecho hasta final de mes. «Ojalá fuera más fácil cambiar el turno», añade. Su jefe no dice que no, pero siempre pide que se avise con dos semanas. Andrii llega cansado. «Ojalá tuviera más tiempo», dice. Hoy es domingo. «Ojalá fuera sábado y pudiéramos dormir un poco más». No es sábado. El deseo choca con el calendario.

Андрій працює на складі позмінно, вранці і ввечері. Цього тижня в нього вечірня зміна. «Якби ж у мене були вільні четверги», — зітхає він. «Тоді міг би піти з тобою до школи». Але їх немає: графік уже складено до кінця місяця. «Якби ж було легше поміняти зміну», — додає. Його начальник не каже «ні», але завжди просить попереджати за два тижні. Андрій приходить втомленим. «Якби ж у мене було більше часу», — каже він. Сьогодні неділя. «Якби ж була субота, і ми могли б поспати трохи довше». Не субота. Бажання стикається з календарем.

El sábado quieren ver un piso nuevo. Está a diez minutos del cole, tiene ascensor y el alquiler es un poco más bajo. «Ojalá que haga sol», dice Olena, «para verlo con calma y dar una vuelta por el barrio». Aún no hay una previsión clara. Andrii mira por la ventana: el piso de ahora es oscuro y está lejos de todo. «Ojalá viviéramos ya allí», dice. De momento no es así. Viven al otro lado de la ciudad. «Ojalá viviéramos más cerca», repite. Si tuviera coche, iría hoy mismo, pero no lo tiene. El casero del piso nuevo aún no ha escrito. Olena se alegra de que Andrii vaya el sábado con ella. «Cuando firmemos el contrato, te aviso», bromea. «Ojalá que el alquiler no suba».

У суботу вони хочуть подивитися нову квартиру. Вона за десять хвилин від школи, з ліфтом, і оренда трохи нижча. «Якби ж було сонячно», — каже Олена, — «щоб спокійно оглянути і прогулятися районом». Чіткого прогнозу ще немає. Андрій дивиться у вікно: теперішня квартира темна і далеко від усього. «Якби ж ми вже там жили», — каже він. Наразі це не так. Вони живуть на іншому кінці міста. «Якби ж ми жили ближче», — повторює він. Якби мав машину, поїхав би просто зараз, але не має. Власник нової квартири ще не написав. Олена рада, що Андрій піде з нею в суботу. «Коли підпишемо договір, скажу тобі», — жартує вона. «Аби тільки оренда не піднялася».

Sofía está en el sofá con los deberes. Oye la palabra «piso» y levanta la cabeza. «¿Voy a tener una habitación para mí sola?», pregunta. «Ojalá», contesta su madre. Sofía sonríe: «Ojalá que sí». No conjuga nada. Le basta el deseo. Nadie promete la habitación ni el sol. Solo dejan sobre la mesa deseos posibles y otros, de momento, imposibles.

Софія сидить на дивані з уроками. Чує слово «квартира» і піднімає голову. «У мене буде своя кімната?» — питає вона. «Якби ж так», — відповідає мама. Софія усміхається: «Якби ж так і було». Вона нічого не відмінює. Їй досить самого бажання. Ніхто не обіцяє ні кімнати, ні сонця. Просто лишають на столі бажання можливі, а інші — поки що неможливі.