Договір, чий строк написаний усередині

El contrato de Olena es temporal. Tiene fecha de fin en la primera página, debajo del puesto y del centro de trabajo. No es indefinido: cuando se acaba el tiempo escrito, el vínculo se acaba, salvo que la empresa lo prorrogue por escrito o lo convierta. Olena lee esa fecha dos veces, con Andrii al lado, y no la cambia por lo que un compañero recuerde de «aquí siempre te dejan».

Договір Олени тимчасовий. Дата закінчення на першій сторінці, під посадою і місцем роботи. Він не безстроковий: коли написаний час закінчується, зв’язок закінчується, хіба що компанія письмово його продовжить або переведе. Олена читає цю дату двічі, поруч з Андрієм, і не міняє її на те, що колега пам’ятає з «тут завжди лишають».

El contrato cuyo preaviso es de quince días no es una ley general: es el papel de esta empresa. La cláusula está al dorso, en un párrafo corto. Quince días aquí son el aviso de este documento, no el aviso de todos los contratos de España. Si el convenio o el Estatuto de los Trabajadores piden otro plazo en algún supuesto, eso se verá en esos textos, no en una cifra inventada en la cocina. Andrii copia la cláusula tal cual, sin redondear.

Договір, чиє попередження — п’ятнадцять днів, — не загальний закон: це папір цієї компанії. Пункт на звороті, у короткому абзаці. П’ятнадцять днів тут — попередження цього документа, а не попередження всіх договорів Іспанії. Якщо convenio чи Статут працівників вимагають іншого строку в якомусь випадку, це побачать у тих текстах, а не в цифрі, вигаданій на кухні. Андрій копіює пункт як є, без округлення.

Esta semana le han hablado de no renovar. En el pasillo alguien le tiende un papel y le dice que firme la baja «para no retrasar el finiquito». Ella no firma la baja hoy, a no ser que le den el finiquito por escrito. Esa condición deja un solo camino: el cálculo en papel, con el desglose de días, de vacaciones y de lo que corresponda, si corresponde. No firma en el pasillo para ir más rápido. Si el finiquito llega escrito y lo puede leer, entonces decidirá. Mientras sea una hoja en blanco o una promesa oral, no hay firma.

Цього тижня їй говорили про непродовження. У коридорі хтось простягає папір і каже підписати звільнення, «щоб не затримати розрахунок». Вона сьогодні звільнення не підписує, хіба що їй дадуть розрахунок письмово. Ця умова лишає один шлях: розрахунок на папері, з розбивкою днів, відпустки і того, що належить, якщо належить. У коридорі не підписує, щоб було швидше. Якщо розрахунок прийде письмово і його можна прочитати, тоді вирішить. Поки це чистий аркуш або усна обіцянка, підпису немає.

Andrii lee primero el Estatuto de los Trabajadores y luego si el convenio prevé indemnización en este caso. El orden importa. El Estatuto fija el marco; el convenio puede concretar; la causa del fin —fin de temporal, no renovación u otra— cambia lo que hay que mirar. Nadie inventa una cifra. No hay un número «típico» que Olena pueda escribir en el chat de la familia. Si hay indemnización, saldrá de esos textos y de esta causa. Si no la hay, tampoco se inventa una para consolarse.

Андрій спершу читає Статут працівників, а потім — чи convenio передбачає компенсацію в цьому випадку. Порядок важливий. Статут задає рамку; convenio може конкретизувати; причина закінчення — кінець тимчасового, непродовження чи інша — змінює те, на що дивитися. Ніхто не вигадує цифру. Немає «типового» числа, яке Олена може написати в сімейний чат. Якщо компенсація є, вона вийде з цих текстів і з цієї причини. Якщо немає, її теж не вигадують, щоб себе втішити.

Por la noche dejan el contrato en la mesa. Olena señala la fecha de fin y la cláusula cuyo preaviso es de quince días. Andrii señala el Estatuto y el convenio, todavía abiertos. Sofía pregunta si mamá ya no trabaja. Todavía trabaja, hasta la fecha escrita. Lo que no hacen hoy es firmar una baja sin el finiquito por escrito. El papel de la empresa, el de la ley y el del convenio se leen juntos. La cifra que no está en ninguno de los tres no se pone.

Увечері лишають договір на столі. Олена показує дату закінчення і пункт, чиє попередження — п’ятнадцять днів. Андрій показує Статут і convenio, досі відкриті. Софія питає, чи мама вже не працює. Ще працює, до написаної дати. Чого сьогодні не роблять — не підписують звільнення без письмового розрахунку. Папір компанії, закон і convenio читають разом. Цифру, якої немає в жодному з трьох, не ставлять.