Сім пасток B2

Olena repasa un contrato antes de firmar. No es un examen de gramática. Es un papel de verdad, con un plazo, una fecha y una firma en blanco. Si hubiera firmado el jueves sin leer, habría aceptado un plazo corto. No lo firmó el jueves. Por eso hoy puede leer. La frase con si hubiera no cambia el jueves. Evita repetirlo. Si hubiera sabido entonces lo que sabe ahora, habría llamado. No llamó. Llama hoy, si hace falta, cuando termine la lectura.

Олена переглядає договір перед підписом. Це не іспит із граматики. Це справжній папір, зі строком, датою і порожнім підписом. Якби підписала в четвер, не прочитавши, прийняла б короткий строк. У четвер не підписала. Тому сьогодні може читати. Фраза з si hubiera не змінює четвер. Не дає його повторити. Якби тоді знала те, що знає зараз, зателефонувала б. Не зателефонувала. Дзвонить сьогодні, якщо треба, коли закінчить читання.

El contrato cuyo plazo lee ahora está en la mesa. Cuyo va con plazo, porque el plazo es la cosa. No dice «el contrato que su plazo». Lee la línea del plazo dos veces. Al lado hay una queja de una vecina, y Andrii lee la queja cuya fecha aparece arriba: otro cuyo, otro dueño de otra cosa. Hoy el centro es el contrato cuyo plazo está a la vista.

Договір, чий строк вона зараз читає, лежить на столі. Cuyo іде зі строком, бо строк — це річ. Не каже «договір, що його строк». Читає рядок про строк двічі. Поруч скарга сусідки, і Андрій читає скаргу, чия дата стоїть угорі: інше cuyo, інший власник іншої речі. Сьогодні в центрі договір, чий строк на виду.

Siempre que firma deprisa, luego faltan papeles: eso es una costumbre. Siempre que firma así, de verdad, después llama alguien pidiendo un anexo. Indicativo: pasa. No es siempre que firme como condición de un permiso. Es el hábito malo que ella misma reconoce. Por eso hoy no firma deprisa. Hoy firma solo después de que Andrii termine la lectura, y Andrii todavía no ha terminado. Después de que termine: todavía no. Subjuntivo. Si Andrii ya hubiera terminado, el verbo sería otro. No ha terminado. Olena espera.

Щоразу, коли підписує поспіхом, потім бракує паперів: це звичка. Щоразу, коли підписує так, справді, потім хтось дзвонить і просить додаток. Indicativo: так буває. Це не siempre que firme як умова дозволу. Це погана звичка, яку вона сама визнає. Тому сьогодні не підписує поспіхом. Сьогодні підписує лише після того, як Андрій закінчить читання, а Андрій ще не закінчив. Después de que termine: ще ні. Subjuntivo. Якби Андрій уже закінчив, дієслово було б іншим. Не закінчив. Олена чекає.

Habla como si tuviera prisa. La voz va rápida. Las manos, no. Como si lleva subjuntivo siempre: como si tuviera prisa, como si el mundo se acabara a las ocho. No tiene esa prisa de verdad. El gesto engaña. Andrii no discute el gesto. Espera a la copia.

Говорить так, наче поспішає. Голос іде швидко. Руки — ні. Como si завжди з subjuntivo: наче поспішає, наче світ закінчується о восьмій. Справжнього такого поспіху немає. Жест обманює. Андрій жесту не оскаржує. Чекає копію.

No es que no quiera firmar: es que no tiene la copia. La causa que rechaza va en subjuntivo; la que admite, en indicativo. Quiere firmar un texto completo. No quiere firmar un hueco. Ojalá envíen la copia hoy. Ojalá la envíen: todavía puede llegar. No dice ojalá la habrían enviado. Si el jueves ya era tarde y la copia no existía, entonces ojalá la hubieran enviado; hoy el deseo es de este día. En definitiva, sin copia no hay firma.

Справа не в тому, що не хоче підписувати: справа в тому, що в неї немає копії. Причина, яку відхиляє, іде в subjuntivo; та, яку визнає, — в indicativo. Хоче підписати повний текст. Не хоче підписувати дірку. Якби ж надіслали копію сьогодні. Ojalá la envíen: ще може прийти. Не каже ojalá la habrían enviado. Якби в четвер уже було пізно і копії не існувало, тоді «якби ж надіслали ще в четвер»; сьогодні бажання цього дня. Отже, без копії підпису немає.

Sofía pregunta si ya está. No. Andrii sigue en la página del preaviso. Olena se levanta, vuelve, se sienta. Parece prisa. No firma. Recorre las siete trampas como quien revisa un puente antes de cruzar: la condición del jueves (si hubiera… habría), el dueño de la cosa (cuyo plazo), la costumbre (siempre que firma), la lectura que aún no acaba (después de que termine), el gesto (como si tuviera), el deseo de hoy (ojalá la envíen) y la causa verdadera (no es que no quiera, es que no tiene la copia). El puente no es un adorno. Es el mismo B2 de siempre, puesto sobre un contrato. Cuando Andrii cierre la última hoja y la copia esté en la mesa, firmarán. Hasta entonces, el bolígrafo espera.

Софія питає, чи вже готово. Ні. Андрій досі на сторінці про попередження. Олена встає, повертається, сідає. Схоже на поспіх. Не підписує. Проходить сім пасток, як той, хто перевіряє міст перед тим, як перейти: умова четверга (si hubiera… habría), власник речі (cuyo plazo), звичка (siempre que firma), читання, яке ще не закінчене (después de que termine), жест (como si tuviera), бажання сьогодні (ojalá la envíen) і справжня причина (не в тому, що не хоче, а в тому, що немає копії). Міст — не прикраса. Це той самий звичний B2, поставлений на договір. Коли Андрій закриє останній аркуш і копія буде на столі, підпишуть. Доти ручка чекає.