Futuro simple (правильні дієслова)

El año que viene buscaré un trabajo mejor. No es un sueño lejano: ya tengo claros los horarios y la formación que necesitaré. Mis hijos estudiarán en el instituto y, si todo sigue igual, aprenderán más rápido que yo. Dentro de cinco años hablaremos español con más soltura y, a largo plazo, nos estableceremos aquí de verdad. Pediremos la residencia de larga duración más adelante y yo también intentaré integrarme mejor en el barrio: ayudaré en el AMPA y visitaré a las vecinas.

Наступного року я шукатиму кращу роботу. Це не далека мрія: я вже чітко знаю графіки й освіту, яка мені знадобиться. Мої діти навчатимуться в інституті і, якщо все піде так само, вчитимуться швидше за мене. Через п'ять років ми говоритимемо іспанською вільніше, а в довгостроковій перспективі справді осядемо тут. Пізніше ми подамо на довгострокове проживання, і я теж спробую краще інтегруватися в районі: допомагатиму в батьківському комітеті і відвідуватиму сусідок.

A corto plazo las metas son más pequeñas. El mes que viene empezaré un curso por las tardes. Los sábados practicaré en la biblioteca y los domingos descansaremos juntos cerca del mar. No conquistaremos la ciudad en un mes, pero avanzaremos poco a poco.

У короткостроковій перспективі цілі менші. Наступного місяця я почну вечірні курси. По суботах займатимуся в бібліотеці, а по неділях ми разом відпочиватимемо біля моря. Ми не підкоримо місто за місяць, але поступово будемо просуватися.

Mañana no usaré el futuro: mañana voy al médico. Eso ya está decidido. La cita es a las diez y no la cambiaré. Después de la consulta volveré a casa y prepararé la cena; eso también está claro. El futuro largo se dice con «buscaré» y «hablaremos»; el plan de mañana, con «voy».

Завтра я не використовуватиму майбутній час: завтра я йду до лікаря. Це вже вирішено. Прийом о десятій, і я його не змінюватиму. Після прийому я повернуся додому і приготую вечерю; це теж зрозуміло. Далеке майбутнє виражають «шукатиму» і «говоритимемо»; план на завтра — «іду».