Imperativo negativo + vosotros/ustedes

En el cole, a la hora del recreo, la profesora habla a los niños de vosotros. «No corráis por el pasillo. No habléis todos a la vez. Sentaos, por favor. No comáis en clase. No os levantéis sin permiso. No dejéis la mochila en medio. No gritéis junto a las ventanas. Escuchad y abrid el libro en la página veinte.» Los niños se sientan y el pasillo queda en silencio.

У школі, на перерві, вчителька звертається до дітей на «ви» (vosotros). «Не бігайте коридором. Не говоріть усі одночасно. Сядьте, будь ласка. Не їжте в класі. Не вставайте без дозволу. Не залишайте рюкзак посеред проходу. Не кричіть біля вікон. Слухайте й відкрийте книжку на двадцятій сторінці.» Діти сідають, і в коридорі стає тихо.

En la oficina de extranjería el funcionario habla de usted. «No firme sin leer. No venga sin cita. No se preocupe si hay cola. No entregue el pasaporte original sin una copia. No hable por teléfono en la ventanilla. No ponga la bolsa sobre el mostrador.» Un cartel en la puerta dice a los visitantes, de ustedes: «No hablen todos a la vez. No entren sin número. No fotografíen los documentos. No fumen en el edificio.»

В управлінні у справах іноземців чиновник звертається на «ви» (usted). «Не підписуйте, не прочитавши. Не приходьте без запису. Не хвилюйтеся, якщо є черга. Не здавайте оригінал паспорта без копії. Не розмовляйте по телефону біля віконця. Не кладіть сумку на стійку.» Оголошення на дверях звертається до відвідувачів на «ви» (ustedes): «Не говоріть усі одночасно. Не заходьте без номерка. Не фотографуйте документи. Не паліть у будівлі.»

Por la tarde hablo de tú con un amigo que tiene cita mañana. «No llegues tarde. No te preocupes. Dímelo si necesitas ayuda. No vayas sin el volante. No firmes el contrato esta noche. No tengas miedo de preguntar. No pongas la carpeta en el suelo. No seas impaciente con el funcionario.» Él sonríe: entiende que las normas oficiales son estrictas, pero entre amigos el tono es más cercano.

Увечері я говорю на «ти» з другом, у якого завтра запис. «Не запізнюйся. Не хвилюйся. Скажи мені, якщо потрібна допомога. Не йди без направлення. Не підписуй контракт сьогодні ввечері. Не бійся питати. Не клади папку на підлогу. Не будь нетерплячим із чиновником.» Він усміхається: розуміє, що офіційні правила суворі, але між друзями тон інший, ближчий.