Три минулі часи в одній розповіді

Me llamo Olena. Cuando vivía en Odesa, trabajaba en una escuela de primaria y los veranos eran largos. Por las tardes paseaba con mi hija Sofía cerca del mar y los domingos comíamos en casa de mi madre. Todo era tranquilo y conocía cada calle del barrio. En casa hablábamos ucraniano. El piso era pequeño, pero la cocina siempre olía a café. Andrii trabajaba en turnos y, cuando volvía tarde, Sofía ya dormía.

Мене звати Олена. Коли я жила в Одесі, працювала в початковій школі, а літа були довгі. Вдень я гуляла з донькою Софією біля моря, а по неділях ми обідали в мами. Все було спокійно, і я знала кожну вулицю в районі. Вдома ми розмовляли українською. Квартира була маленька, але на кухні завжди пахло кавою. Андрій працював позмінно, і коли повертався пізно, Софія вже спала.

El 12 de marzo del año pasado llegué a Valencia con dos maletas y una mochila. El vuelo fue largo y Sofía durmió casi todo el tiempo. Un taxi nos llevó a un piso de un conocido, cerca de un mercado. Al principio no conocía a nadie, no entendía los horarios y todo me parecía muy rápido. Las tiendas cerraban a mediodía y yo no sabía por qué. Mi marido, Andrii, vino un mes después. Trajo otra maleta y una caja con fotos. Esa noche comimos en la cocina, todavía sin mesa. Por las mañanas buscaba el cole, el banco y el centro de salud. Por las noches escribía a mi madre y le decía que estábamos bien.

12 березня минулого року я приїхала до Валенсії з двома валізами й рюкзаком. Політ був довгим, і Софія проспала майже весь час. Таксі відвезло нас до квартири знайомого, біля ринку. Спочатку я нікого не знала, не розуміла розкладу, і все здавалося дуже швидким. Магазини зачинялися опівдні, і я не знала чому. Мій чоловік Андрій приїхав через місяць. Привіз ще одну валізу і коробку з фотографіями. Того вечора ми повечеряли на кухні, ще без столу. Вранці я шукала школу, банк і поліклініку. Ввечері писала мамі й казала, що з нами все гаразд.

Un día, mientras buscaba el centro de salud, me perdí. Hacía calor, el móvil no tenía batería y Sofía estaba cansada. Llevaba un papel con la dirección, pero las calles no coincidían con lo que yo imaginaba. De repente una vecina del cuarto piso me vio con el papel en la mano, me explicó el camino y fue con nosotras hasta la puerta. Se llama Carmen y desde ese día nos saludamos siempre. Gracias a ella supe dónde para el autobús del cole.

Одного дня, шукаючи поліклініку, я заблукала. Було спекотно, телефон розрядився, а Софія втомилася. У мене був папір з адресою, але вулиці не збігалися з тим, що я собі уявляла. Раптом сусідка з четвертого поверху побачила мене з папером у руці, пояснила дорогу і провела нас аж до дверей. Її звуть Кармен, і відтоді ми завжди вітаємось. Завдяки їй я дізналася, де зупиняється шкільний автобус.

Esta semana ha sido intensa. He pedido la cita con el médico, he abierto una cuenta en el banco y he comprado una mesa pequeña para la cocina. Sofía ha hecho su primera amiga en el colegio. Todavía no he encontrado un trabajo fijo, pero ya he empezado a entender el barrio. Hoy, por fin, he ido al mercado sin mirar el mapa. He comprado tomates y he vuelto por calles que ahora reconozco. Todavía echo de menos Odesa, pero esta semana he dormido mejor.

Цей тиждень був насиченим. Я записалася на прийом до лікаря, відкрила рахунок у банку і купила маленький стіл для кухні. Софія завела першу подругу в школі. Постійної роботи я ще не знайшла, але вже почала розуміти район. Сьогодні я нарешті пішла на ринок, не дивлячись на карту. Купила помідори і повернулася вулицями, які тепер впізнаю. Я досі сумую за Одесою, але цього тижня спала краще.