Майбутній час як здогадка

Son las nueve de la noche y Andrii no contesta. Olena lo llama otra vez desde la cocina. Nada. «Estará en el metro», piensa, «porque allí no hay cobertura». Mira el reloj del horno: no funciona bien, pero serán las nueve y cinco, no más. En la mesa hay dos platos. Sofía dibuja en un cuaderno y pregunta por papá. Olena mira la calle: hay poca gente. «Habrá poco tráfico», piensa, «o estará ya cerca».

Дев'ята вечора, а Андрій не відповідає. Олена дзвонить йому ще раз з кухні. Нічого. «Мабуть, він у метро, — думає вона, — бо там немає зв'язку». Дивиться на годинник духовки: він працює не дуже добре, але, мабуть, п'ять на десяту, не більше. На столі дві тарілки. Софія малює в зошиті й запитує про тата. Олена дивиться на вулицю: людей мало. «Мабуть, мало руху, — думає вона, — або він уже близько».

Baja al portal a tirar la basura y allí está Manolo, el portero. Olena le pregunta si ha visto a Andrii. Manolo dice que no, pero que su bici no está en el patio. «Irá en bici, entonces», dice Olena. «Tendrá el móvil en la mochila y no lo oirá». Manolo se ríe: «Seguro. Los jóvenes nunca oyen el móvil». Carmen, desde el cuarto piso, pregunta si pasa algo. «Nada grave», dice Olena. «Estará de camino. Tendrá el casco puesto y no oirá nada». Manolo cierra el portal y le dice que no se preocupe: Andrii siempre vuelve.

Вона спускається до під'їзду викинути сміття, і там консьєрж Маноло. Олена питає, чи бачив він Андрія. Маноло каже, що ні, але що його велосипеда немає у дворі. «Значить, їде на велосипеді, — каже Олена. — Телефон, мабуть, у рюкзаку, і він його не чує». Маноло сміється: «Точно. Молодь ніколи не чує телефон». Кармен з четвертого поверху питає, чи щось сталося. «Нічого серйозного, — каже Олена. — Він, мабуть, у дорозі. Мабуть, у шоломі і нічого не чує». Маноло зачиняє під'їзд і каже їй не хвилюватися: Андрій завжди повертається.

Olena recuerda que ayer pasó lo mismo. Andrii llegó a las diez y media y no contestó en toda la tarde. Olena no sabía nada. ¿Dónde estaría? ¿Tendría una reunión? ¿Estaría en el hospital? Al final él le explicó que había tenido una reunión muy larga y que el móvil se había quedado sin batería. «No sé a qué hora terminamos», dijo. «Serían las diez menos cuarto». Hoy Olena no se preocupa tanto: ya conoce ese retraso. A lo mejor llega en diez minutos. Sofía pregunta desde el sofá: «¿Dónde está papá?». «Estará en camino», contesta Olena. «¿Y tendrá hambre?». «Tendrá mucha hambre. Vamos a poner la mesa». Pone el pan y dos vasos. Esta noche ya no imagina un hospital: imagina a Andrii en la bici, con el móvil dentro de la mochila.

Олена згадує, що вчора сталося те саме. Андрій прийшов о пів на одинадцяту і не відповідав увесь вечір. Олена нічого не знала. Де б він міг бути? Може, в нього була зустріч? Може, він у лікарні? Врешті він пояснив, що в нього була дуже довга нарада і телефон розрядився. «Не знаю, о котрій ми закінчили, — сказав він. — Мабуть, за чверть до десятої». Сьогодні Олена не так хвилюється: вона вже знає цю затримку. Можливо, прийде за десять хвилин. Софія питає з дивана: «Де тато?». «Мабуть, у дорозі», — відповідає Олена. «А він, мабуть, голодний?». «Дуже голодний, мабуть. Накриваймо на стіл». Вона кладе хліб і дві склянки. Цього вечора вона вже не уявляє лікарню: уявляє Андрія на велосипеді, з телефоном у рюкзаку.