Згоден не до кінця

En la reunión de la comunidad una vecina dice que hay que cambiar el ascensor ya. Habla alto, pero no grita. Andrii espera su turno y no la interrumpe. Luego contesta con calma, de pie, sin alzar la voz: «Tienes razón en que hace ruido. No estoy del todo de acuerdo con cambiarlo este mes. Yo lo veo de otra manera: quizá sea mejor pedir un presupuesto. A lo mejor el técnico encuentra una avería pequeña».

На зборах будинку одна сусідка каже, що треба міняти ліфт уже зараз. Говорить голосно, але не кричить. Андрій чекає своєї черги і не перебиває. Потім спокійно відповідає, стоячи, не підвищуючи голосу: «Ти маєш рацію, що він шумить. Я не зовсім згоден міняти його цього місяця. Я бачу це по-іншому: можливо, краще замовити кошторис. Можливо, майстер знайде дрібну несправність».

La vecina cruza los brazos. Olena añade, también sin gritar: «En parte sí. Depende del precio». Nadie dice que la vecina mienta. Dicen que el momento no está claro. El presidente apunta en un cuaderno. El administrador lee un papel de averías. Hay más vecinos en la sala. Algunos asienten. Otros miran el suelo. Nadie suelta un «¡no!» que cierre la conversación.

Сусідка складає руки на грудях. Олена додає, теж не кричачи: «Частково так. Залежить від ціни». Ніхто не каже, що сусідка бреше. Кажуть, що момент незрозумілий. Голова записує в зошит. Керуючий читає папір про несправності. У залі є ще сусіди. Хтось киває. Хтось дивиться в підлогу. Ніхто не вигукує «ні!», щоб закрити розмову.

Andrii sigue, porque aún no ha terminado la idea. «Es verdad que el ascensor hace ruido. En eso sí. Entiendo tu punto. Yo diría que es pronto para una obra grande. Quizá sea mejor esperar al presupuesto. A lo mejor conviene una reparación, no un cambio completo». Olena mira a la vecina y asiente a medias. «Estoy de acuerdo en que hay un problema. No estoy del todo de acuerdo en la prisa. Depende del precio y de lo que diga el técnico». Exacto, piensa Andrii: primero el hecho, luego la duda.

Андрій продовжує, бо ще не закінчив думку. «Правда, що ліфт шумить. У цьому так. Розумію твою позицію. Я б сказав, що зарано для великого ремонту. Можливо, краще зачекати на кошторис. Можливо, підійде ремонт, а не повна заміна». Олена дивиться на сусідку і напівпогоджується. «Я згодна, що є проблема. Не зовсім згодна з поспіхом. Залежить від ціни і того, що скаже майстер». Точно, думає Андрій: спочатку факт, потім сумнів.

La vecina escucha. No sonríe, pero tampoco se levanta y se va. El presidente dice que se pedirán presupuestos. A lo mejor el más sencillo basta. Quizá no. Nadie lo sabe esta noche y nadie finge saberlo. Andrii se sienta. Ha dicho lo que pensaba sin pelear. Olena le toca el brazo por debajo de la mesa. En el acta no pondrán una pelea. Pondrán que hay acuerdo en el ruido y dudas sobre el momento. Eso, para ellos, ya es un acuerdo incompleto y suficiente. Al salir, en el rellano, nadie discute. Se oye el ascensor. Hace ruido. Sobre eso, al menos, todos tenían razón.

Сусідка слухає. Не усміхається, але й не встає і не йде. Голова каже, що замовлять кошториси. Можливо, найпростішого вистачить. Можливо, ні. Ніхто цього не знає сьогодні, і ніхто не вдає, що знає. Андрій сідає. Він сказав, що думав, без сварки. Олена торкається його руки під столом. У протокол не запишуть сварку. Запишуть, що є згода щодо шуму і сумніви щодо моменту. Для них це вже неповна, але достатня згода. Виходячи, на сходовому майданчику, ніхто не сперечається. Чути ліфт. Він шумить. Хоча б у цьому всі мали рацію.