Haya: минуле всередині subjuntivo

Olena abre el correo de la secretaría y no ve el certificado. No dice «ha llegado». Dice otra cosa: espera que el certificado haya llegado a la secretaría. Es una esperanza sobre un envío que ya pudo ocurrir, no un plan para mañana. Andrii mira la bandeja de entrada con ella. No cree que el sobre esté ya en el casillero, pero tampoco lo niega como un hecho. Olena escribe un mensaje corto: «espero que haya llegado; si no, llamaré». El «haya» habla de ahora, de un resultado posible. El «llamaré» habla de después.

Олена відкриває лист із секретаріату і не бачить довідки. Не каже «вона вже прийшла». Каже інше: сподівається, що довідка вже дійшла до секретаріату. Це надія про відправлення, яке вже могло статися, а не план на завтра. Андрій дивиться на вхідні разом із нею. Не думає, що конверт уже в комірці, але й не заперечує цього як факту. Олена пише коротке повідомлення: «сподіваюся, що вже дійшло; якщо ні, зателефоную». «Haya» говорить про зараз, про можливий результат. «Llamaré» говорить про потім.

Del contrato hablan en la cocina. No cree que hayan firmado el contrato todavía. Andrii asiente. El texto está impreso, hay lápiz en los márgenes y no hay firma. A Andrii le alegra que Olena haya encontrado un piso más claro, aunque aún no han firmado. Las ventanas dan al patio, no al patio interior oscuro del anuncio anterior. Sofía ya ha visto la luz de la tarde en las fotos. Eso les alegra. El contrato, no: el contrato sigue sin tinta. Olena repite la frase despacio, para oírla: no creo que hayan firmado. No es «no han firmado» dicho como noticia. Es duda con forma de subjuntivo, porque el casero a veces adelanta papeles y a veces no.

Про договір говорять на кухні. Вона не думає, що вони вже підписали договір. Андрій киває. Текст роздрукований, на полях олівець, підпису немає. Андрія тішить, що Олена знайшла світлішу квартиру, хоча вони ще не підписали. Вікна виходять у двір, не в темний внутрішній дворик із попереднього оголошення. Софія вже бачила післяобіднє світло на фото. Це їх тішить. Договір — ні: на договорі досі немає чорнила. Олена повільно повторює фразу, щоб почути її: не думаю, що вже підписали. Це не «вони не підписали», сказане як новина. Це сумнів у формі subjuntivo, бо орендодавець інколи випереджає з паперами, а інколи ні.

También les alegra que hayan escrito el correo. El martes Olena y Andrii escribieron juntos: pidieron la copia, pidieron la hora de la visita y pidieron que el certificado del cole no se mezclara con el alquiler. A Andrii le alegra que hayamos escrito el correo, dice, y usa «hayamos» porque los dos pulsan enviar. Sofía pregunta si eso ya sirve. Olena responde que el correo ha salido, sí. Lo que no sabe es si la secretaría lo ha leído. Espera que lo hayan leído. No afirma que lo hayan leído. La diferencia cabe en una palabra.

Їх також тішить, що вони написали листа. У вівторок Олена й Андрій писали разом: попросили копію, годину візиту і щоб шкільна довідка не змішалася з орендою. Андрія тішить, що ми написали листа, каже він, і вживає «hayamos», бо надсилають обоє. Софія питає, чи цього вже досить. Олена відповідає, що лист пішов, так. Чого вона не знає — чи секретаріат його прочитав. Сподівається, що прочитали. Не стверджує, що прочитали. Різниця вміщається в одне слово.

Sofía cambia de tema, como hace siempre cuando hay demasiados papeles. Pregunta si la cita del médico ya está. Olena no abre la agenda con seguridad. Espera. Responde: espero que me hayan dado hora para el jueves. No dice «me han dado hora». No dice «me darán hora mañana». Habla de un hueco que la consulta ya pudo llenar. Andrii mira el móvil de la sanitaria: no hay SMS nuevo. Sofía pregunta si pueden ir el jueves por la tarde. Olena dice que primero tiene que existir la hora. Espera que la hayan puesto. Si la hora aún no existe, entonces sí dirá otra frase: espero que me den hora. Eso todavía no es este correo.

Софія змінює тему, як завжди, коли паперів забагато. Питає, чи запис до лікаря вже є. Олена не відкриває щоденник упевнено. Чекає. Відповідає: сподіваюся, що мені вже дали годину на четвер. Не каже «мені дали годину». Не каже «мені дадуть годину завтра». Говорить про дірку, яку реєстратура вже могла заповнити. Андрій дивиться телефон поліклініки: нового SMS немає. Софія питає, чи можуть піти в четвер по обіді. Олена каже, що спершу година має існувати. Сподівається, що її вже поставили. Якщо години ще немає, тоді вона скаже іншу фразу: сподіваюся, що мені дадуть годину. Це ще не цей лист.

Por la noche recuentan las esperanzas. Espero que el certificado haya llegado. No creo que hayan firmado. Me alegra que hayas encontrado piso, le dice Andrii a Olena, y le alegra también que hayamos escrito el correo. Sofía vuelve a la cita. Olena no cambia la frase: espero que me hayan dado hora para el jueves. Si mañana el certificado está en secretaría, dirá «ha llegado». Hoy no lo toca.

Увечері вони перелічують надії. Сподіваюся, що довідка вже дійшла. Не думаю, що вже підписали. Мене тішить, що ти знайшла квартиру, каже Андрій Олені, і його також тішить, що ми написали листа. Софія знову про запис. Олена фрази не змінює: сподіваюся, що мені вже дали годину на четвер. Якщо завтра довідка буде в секретаріаті, вона скаже «уже дійшла». Сьогодні вона цього не чіпає.