Мене тішить, що це вже сталося

A Olena le alegra que el casero haya enviado la copia del contrato. El archivo llega por la mañana, con el nombre correcto y sin páginas en blanco. Andrii lo abre en el ordenador. Sofía pregunta si ya pueden firmar. Olena dice que no: primero miran. La alegría no es por la firma. Es por la copia. Me alegra que la haya enviado, repite, y deja el «haya» porque el envío ya ocurrió. Si el casero enviara la copia mañana, diría otra cosa. Hoy el papel ya está.

Олену тішить, що орендодавець надіслав копію договору. Файл приходить уранці, з правильною назвою і без порожніх сторінок. Андрій відкриває його на комп’ютері. Софія питає, чи вже можна підписувати. Олена каже, що ні: спершу дивляться. Радість не через підпис. Через копію. Мене тішить, що він її надіслав, повторює вона і лишає «haya», бо відправлення вже сталося. Якби орендодавець надсилав копію завтра, вона сказала б інше. Сьогодні папір уже є.

En la misma mesa hay un cargo que no encaja. Le extraña que el banco haya cobrado la misma cuota dos veces. La cantidad es la misma, el concepto es el mismo y el día no. Andrii no inventa el número: lo lee de la lista del banco. Olena no grita. Nombra la extrañeza. Me extraña que hayan cobrado dos veces. No cree que hayan revisado el cargo. Hoy basta la duda: no creo que hayan revisado. El banco no ha llamado. El casero tampoco ha llamado por el cargo. Siente que no la hayan llamado antes. La pena no es por el contrato. Es por el silencio. Siento que no me hayan llamado, dice, y Sofía entiende la palabra «siento» como «qué pena», no como un dolor de cabeza.

На тому самому столі є списання, яке не сходиться. Їй дивно, що банк зняв той самий платіж двічі. Сума та сама, призначення те саме, а день ні. Андрій не вигадує цифру: читає її зі списку банку. Олена не кричить. Називає здивування. Мені дивно, що зняли двічі. Вона не думає, що вони вже перевірили списання. Сьогодні досить сумніву: не думаю, що вже перевірили. Банк не телефонував. Орендодавець теж не телефонував через це списання. Їй шкода, що їй не зателефонували раніше. Жаль не через договір. Через мовчання. Шкода, що мені не зателефонували, каже вона, і Софія розуміє слово «siento» як «як шкода», а не як головний біль.

Ella misma está contenta de haber guardado el justificante. Aquí no hay «que». El sujeto es el mismo: ella guardó, ella se alegra. Me alegra haber guardado el papel. Lo encuentra en la funda azul, detrás del certificado del cole. Andrii sonríe. A él también le alegra haber hecho la foto el martes. Dos sujetos, dos infinitivos, ninguna firma nueva. Sofía quiere ayudar y pregunta si puede llamar ella. Olena dice que no. Mañana espera que revisen el caso: eso todavía no ha pasado. Espero que revisen, no «espero que hayan revisado». La revisión es futura. El cargo doble ya está. La copia del contrato ya está. El justificante ya está.

Сама вона рада, що зберегла довідку. Тут немає «que». Підмет той самий: вона зберегла, вона радіє. Мене тішить, що я зберегла папір. Знаходить його в синій обкладинці, за шкільною довідкою. Андрій усміхається. Його теж тішить, що він зробив фото у вівторок. Два підмети, два інфінітиви, жодного нового підпису. Софія хоче допомогти і питає, чи може зателефонувати сама. Олена каже, що ні. Завтра вона сподівається, що справу перевірять: цього ще не сталося. Сподіваюся, що перевірять, а не «сподіваюся, що вже перевірили». Перевірка в майбутньому. Подвійне списання вже є. Копія договору вже є. Довідка вже є.

Por la tarde escriben un mensaje corto al banco y otro al casero. Piden una revisión y adjuntan la foto. A Olena le alegra que Andrii haya escrito la frase con calma. Le extraña que nadie haya contestado en dos horas, pero dos horas no son un plazo. No cree que hayan visto el adjunto todavía. Siente que no le hayan dado un número de incidencia. Eso último lo dice en voz baja. Andrii responde que el número llegará o no llegará; hoy no lo tienen. Sofía pone dos vasos y no toca los papeles.

По обіді вони пишуть короткий лист у банк і ще один орендодавцю. Просять перевірку і додають фото. Олену тішить, що Андрій написав фразу спокійно. Їй дивно, що за дві години ніхто не відповів, але дві години — не строк. Вона не думає, що вони вже побачили вкладення. Їй шкода, що їй не дали номера звернення. Останнє вона каже тихо. Андрій відповідає, що номер або прийде, або ні; сьогодні його немає. Софія ставить дві склянки і не чіпає паперів.

Antes de cenar Olena recuenta las emociones, porque Sofía las mezcla. Me alegra que el casero haya enviado la copia. Me extraña que el banco haya cobrado dos veces. No creo que hayan revisado el cargo. Siento que no me hayan llamado. Me alegra haber guardado el justificante. Mañana espera que revisen el caso. Hoy no convierte la espera en un hecho.

Перед вечерею Олена перелічує почуття, бо Софія їх плутає. Мене тішить, що орендодавець надіслав копію. Мені дивно, що банк зняв двічі. Не думаю, що списання вже перевірили. Шкода, що мені не зателефонували. Мене тішить, що я зберегла довідку. Завтра вона сподівається, що справу перевірять. Сьогодні вона не перетворює очікування на факт.