Якби тоді, то зараз

Olena vive lejos del cole. El autobús de la mañana tarda, Sofía lleva mochila pesada y Andrii mira el reloj en la parada. El piso de ahora tiene luz y un patio decente, pero no está cerca del cole. Si hubiera aceptado aquel piso, ahora viviría más cerca y Sofía iría andando. Aquel piso olía a pintura nueva y la calle era más corta. No lo aceptaron. Por eso hoy hay dos autobuses y una duda que no se va. Olena no dice «habría vivido más cerca» cuando habla del presente. Dice «ahora viviría». El resultado sigue aquí, cada mañana.

Олена живе далеко від школи. Ранковий автобус їде довго, у Софії важкий рюкзак, а Андрій на зупинці дивиться на годинник. Теперішня квартира світла і з пристойним двором, але не біля школи. Якби вона тоді прийняла ту квартиру, зараз жила б ближче, і Софія ходила б пішки. Та квартира пахла свіжою фарбою, і вулиця була коротша. Не прийняли. Тому сьогодні два автобуси і сумнів, який не зникає. Коли Олена говорить про теперішнє, вона не каже «тоді жила б ближче». Каже «зараз жила б». Результат досі тут, щоранку.

Si hubieran pedido la cláusula por escrito, ahora la tendrían. No la pidieron, así que hoy no pueden enseñarla. El casero la explicó en las escaleras, con prisa, y Andrii asintió. Hoy, en la administración, piden el papel. No hay papel. Si tú hubieras leído aquel mensaje hasta el final, ahora sabrías la fecha exacta del preaviso. Andrii se lo dice a Olena. Ella no se defiende. El mensaje está, pero el adjunto no. Si hubieran pedido la cláusula por escrito, ahora no estarían buscando frases en un chat. Estarían mostrando una página.

Якби вони попросили пункт письмово, зараз він у них був би. Не попросили, тож сьогодні показати його не можуть. Орендодавець пояснив його на сходах, поспіхом, і Андрій кивнув. Сьогодні в адміністрації просять папір. Паперу немає. Якби ти дочитала те повідомлення до кінця, зараз знала б точну дату попередження. Андрій каже це Олені. Вона не захищається. Повідомлення є, а вкладення немає. Якби попросили пункт письмово, зараз не шукали б фрази в чаті. Показували б сторінку.

Andrii lo dice sin enfado: si hubiéramos esperado una semana, ahora no estaríamos dudando. Una semana no es un año. En esa semana habrían visto el otro portal, habrían medido el trayecto al cole y habrían preguntado por escrito. No esperaron. Por eso hoy dudan: ¿la fianza, el preaviso, el trayecto? Sofía oye la palabra «dudar» y pregunta si van a mudarse otra vez. Olena dice que no. La duda es de papeles, no de maletas. Si hubiéramos esperado, ahora estaríamos más tranquilos. No esperamos. Estamos menos tranquilos.

Андрій каже без злості: якби ми почекали тиждень, зараз не сумнівалися б. Тиждень — не рік. За той тиждень вони побачили б інший під’їзд, виміряли б дорогу до школи і спитали б письмово. Не почекали. Тому сьогодні сумніваються: застава, попередження, дорога? Софія чує слово «сумніватися» і питає, чи вони знову переїжджатимуть. Олена каже, що ні. Сумнів про папери, не про валізи. Якби ми почекали, зараз були б спокійніші. Не почекали. Ми менш спокійні.

Hay otra frase, y Andrii la pone al lado para que Sofía no las mezcle. Si hubiera aceptado aquel piso, habría vivido más cerca. Eso cierra las dos partes en el pasado: la decisión y el año que no existió. No es la frase de esta mañana. Esta mañana la frase es mixta: si hubiera aceptado, ahora viviría más cerca. El autobús de las ocho es la prueba. Sofía iría andando. No va andando. Va en bus. Olena mira la parada y no reescribe el mes pasado. Nombra el ahora.

Є інша фраза, і Андрій ставить її поруч, щоб Софія їх не змішала. Якби вона прийняла ту квартиру, тоді жила б ближче. Це закриває обидві частини в минулому: рішення і рік, якого не було. Це не фраза цього ранку. Цього ранку фраза змішана: якби прийняла, зараз жила б ближче. Автобус о восьмій — доказ. Софія ходила б пішки. Не ходить пішки. Їде автобусом. Олена дивиться на зупинку і не переписує минулий місяць. Називає теперішнє.

Por la tarde recuentan. Si hubiera aceptado aquel piso, ahora viviría más cerca. Si hubieran pedido la cláusula por escrito, ahora la tendrían. Si hubiéramos esperado una semana, ahora no estaríamos dudando. Si hubieras leído el mensaje, ahora sabrías la fecha. Y, para no olvidar el otro tipo: si hubiera aceptado aquel piso, habría vivido más cerca. Sofía señala el autobús desde la ventana. Ese autobús no es una hipótesis. Es el resultado que sigue. Andrii apaga la luz del pasillo. No hay enfado. Hay una condición vieja y un presente que aún se siente.

По обіді вони перелічують. Якби прийняла ту квартиру, зараз жила б ближче. Якби попросили пункт письмово, зараз він у них був би. Якби почекали тиждень, зараз не сумнівалися б. Якби ти прочитала повідомлення, зараз знала б дату. І, щоб не забути інший тип: якби прийняла ту квартиру, тоді жила б ближче. Софія з вікна показує на автобус. Цей автобус не гіпотеза. Це результат, який триває. Андрій гасить світло в коридорі. Злості немає. Є стара умова і теперішнє, яке досі відчувається.