Subjuntivo зі зміною кореня

Olena espera que Sofía duerma nueve horas y que no juegue al móvil en la cama. Sofía se duerme tarde cuando mira pantallas. Olena lo sabe. Por eso espera que piense en el cole de mañana y que deje el móvil en la cocina, no bajo la almohada. Espera que empiece a bostezar a las nueve y que duerma de un tirón. Andrii a veces juega un rato al sofá, pero Olena espera que no juegue él también cerca de la niña. Espera que los dos piensen un poco antes de encender otra vez la pantalla.

Олена сподівається, що Софія спатиме дев'ять годин і не гратиме в телефон у ліжку. Софія довго засинає, коли дивиться на екран. Олена це знає. Тому сподівається, що вона думатиме про завтрашню школу і залишить телефон на кухні, а не під подушкою. Сподівається, що вона почне позіхати о дев'ятій і спатиме без перерв. Андрій іноді трохи грає на дивані, але Олена сподівається, що він теж не гратиме біля дитини. Сподівається, що обоє трохи подумають, перш ніж знову вмикати екран.

Espera que Andrii vuelva antes de las ocho y que encuentre aparcamiento. Por las tardes la calle se llena y él tarda en dar vueltas. Olena espera que encuentre sitio cerca del portal y que no vuelva a las nueve con hambre y sin paciencia. Ella misma quiere empezar temprano: espera sacar el número en el centro y elegir una hora de mañana. No espera que saque el número otra persona. Lo hace ella. Tampoco espera que elija la hora el mostrador sin ella: quiere elegirla. Espera pagar el parking del centro si hace falta y empezar la cola sin prisa.

Сподівається, що Андрій повернеться до восьмої і знайде місце для парковки. Ввечері вулиця заповнюється, і він довго кружляє. Олена сподівається, що він знайде місце біля під'їзду і не повернеться о дев'ятій голодний і нетерплячий. Сама вона хоче почати рано: сподівається взяти номерок у центрі й обрати ранковий час. Не сподівається, що номерок візьме хтось інший. Це зробить вона сама. Також не сподівається, що час обере рецепція без неї: вона хоче обрати сама. Сподівається заплатити за паркінг центру, якщо треба, і почати чергу без поспіху.

También espera que pidan cita los dos, no solo ella. Andrii a veces dice «tú pides, que se te da mejor». Olena espera que pida él también, que piense en la hora y que no deje todo en su móvil. Espera que pidamos las cosas en voz alta, en familia, y que encontremos un hueco que sirva. Por la noche espera que todos duerman, nosotros incluidos: que durmamos de una vez. Espera que no volvamos a hablar del cole a las once. Espera que Sofía duerma, que Andrii duerma y que ella misma duerma. A veces solo dormimos siete horas, y aun así vale. Mañana, si duermen bien, el día pesa menos. Olena se ríe: espera que pidan la cita, que encuentren sitio y que, por una noche, nadie juegue al móvil en la cama.

Вона також сподівається, що записуватимуться обоє, не тільки вона. Андрій іноді каже: «Ти записуй, у тебе краще виходить». Олена сподівається, що він теж запишеться, подумає про час і не залишить усе на її телефоні. Сподівається, що вони обговорюватимуть це вголос, усією родиною, і знайдуть слот, який підійде. Ввечері сподівається, що всі спатимуть, включно з ними: що вони нарешті поснуть. Сподівається, що вони більше не говоритимуть про школу об одинадцятій. Сподівається, що Софія спатиме, Андрій спатиме і вона сама спатиме. Іноді вони сплять лише сім годин, і навіть так добре. Завтра, якщо вони добре виспляться, день здаватиметься легшим. Олена сміється: сподівається, що вони запишуться на прийом, знайдуть місце для парковки і що хоч раз увечері ніхто не гратиме в телефон у ліжку.