Ojalá: ще можна, навряд чи, уже ні

Olena y Andrii llevan dos años en un piso compartido de Valencia y buscan algo más estable. En primavera se enteraron de que el ayuntamiento sortea viviendas de alquiler asequible entre las familias inscritas en el registro de demandantes. Presentaron la solicitud el último día del plazo, con todos los papeles escaneados en la biblioteca del barrio: el certificado de empadronamiento, las nóminas y el documento de la composición familiar. La bibliotecaria les dejó el escáner hasta el cierre y ellos salieron con el justificante de registro en el móvil.

Олена й Андрій уже два роки живуть у спільній квартирі у Валенсії і шукають щось стабільніше. Навесні дізналися, що мерія розігрує доступне орендне житло серед сімей, записаних у реєстр заявників. Подали заяву в останній день строку, з усіма паперами, відсканованими в районній бібліотеці: довідка про прописку, розрахункові листи і документ про склад сім’ї. Бібліотекарка лишила їм сканер до закриття, і вони вийшли з підтвердженням реєстрації в телефоні.

Ahora esperan la lista provisional. «Ojalá salga esta semana», dice Olena cada mañana mientras mira la web del ayuntamiento. Andrii es más prudente: sabe que el año pasado la lista se retrasó casi un mes. Aun así, repite en voz baja: «Ojalá estemos entre los admitidos». Es un deseo real: la lista todavía no se ha publicado y nada está decidido. Mientras no aparezca el archivo, todavía cabe esa posibilidad.

Зараз чекають попередній список. «Якби ж цього тижня вийшов», — каже Олена щоранку, дивлячись на сайт мерії. Андрій обережніший: знає, що торік список затримався майже на місяць. І все одно тихо повторює: «Якби ж ми були серед допущених». Це справжнє бажання: список ще не опублікований, і нічого не вирішено. Поки файл не з’явиться, ця можливість ще є.

Hay otros deseos que suenan distintos. En el sorteo participan más de tres mil familias para ciento veinte pisos. «Ojalá nos tocara uno de los pisos del centro», dice Andrii, y se ríe, porque sabe que las probabilidades son pequeñas. Olena, que trabaja por las tardes, añade: «Ojalá tuviéramos más ingresos; con este sueldo, casi ningún propietario nos alquila un piso sin avalista». No es una queja dramática: es una forma de nombrar lo que ahora mismo no es verdad. En el piso compartido pagan a tiempo, pero el contrato no es suyo y el pasillo no alcanza para tres.

Є інші бажання, і звучать вони інакше. У розіграші понад три тисячі сімей на сто двадцять квартир. «Якби ж нам дісталася одна з квартир у центрі», — каже Андрій і сміється, бо знає, що шанси малі. Олена, яка працює по обіді, додає: «Якби ж у нас було більше доходу; з цією зарплатою майже жоден власник не здає нам квартиру без поручителя». Це не драматична скарга: так називають те, що зараз неправда. У спільній квартирі платять вчасно, але договір не їхній, і коридора на трьох не вистачає.

También hay deseos que ya no sirven para cambiar nada. En la convocatoria anterior no se inscribieron porque todavía no tenían el certificado de empadronamiento. «Ojalá nos hubiéramos empadronado antes», dice Olena. «Ojalá alguien nos hubiera explicado entonces que la antigüedad en el padrón contaba.» Esa oportunidad ya pasó; lo único útil es no repetir el error. Andrii guarda ahora una carpeta con copias, para no volver a buscar papeles el último día.

Є й бажання, які вже нічого не змінять. На попередній конкурс не записалися, бо ще не мали довідки про прописку. «Якби ж ми прописалися раніше», — каже Олена. «Якби ж хтось тоді пояснив, що стаж у реєстрі рахувався». Та можливість уже минула; корисне лише не повторити помилку. Андрій тепер тримає теку з копіями, щоб знову не шукати папери в останній день.

Por último, hay una duda que sigue abierta. Olena envió un correo a la oficina de vivienda para corregir un dato de su solicitud —una fecha mal copiada en el formulario—, pero nadie le ha respondido. «Ojalá lo hayan recibido», piensa. No sabe si ya lo leyeron: por eso no dice «ojalá lo recibieran» ni «ojalá lo hubieran recibido». Cada dos días abre la bandeja de entrada y no hay respuesta; eso no demuestra que el correo se haya perdido, solo que ella todavía no lo sabe.

Нарешті є сумнів, який лишається відкритим. Олена надіслала листа в офіс житла, щоб виправити дане в заяві — дату, погано скопійовану у формулярі, — але ніхто не відповів. «Якби ж вони його вже отримали», — думає вона. Не знає, чи вже прочитали: тому не каже «якби ж отримали» і не «якби ж тоді отримали». Кожні два дні відкриває вхідні, і відповіді немає; це не доводить, що лист загубився, лише що вона ще цього не знає.

Mientras tanto, la familia sigue adelante. Sofía ha conseguido plaza en el instituto del barrio, y Andrii ha encontrado una asociación que ayuda a revisar contratos de alquiler. Los compañeros del piso compartido les desean suerte: «¡Ojalá que sí!». Olena sonríe. Sabe que el sorteo no depende de ella, pero la próxima convocatoria, si llega, la encontrará con todos los papeles en regla.

А тим часом сім’я йде далі. Софія отримала місце в районному інституті, а Андрій знайшов асоціацію, яка допомагає перевіряти договори оренди. Сусіді по квартирі бажають удачі: «Якби ж так!». Олена усміхається. Знає, що розіграш від неї не залежить, але наступний конкурс, якщо буде, застане її з усіма паперами в порядку.