Повторення: уже можу сперечатися спокійно

Olena lleva un año y medio en Valencia. Cuando llegó, nunca había usado la línea 3. Ahora suele salir a las ocho y coge esa línea sin preguntar en voz alta. El hábito nuevo no borra el primer mes. Lo deja atrás.

Олена вже півтора року у Валенсії. Коли приїхала, ніколи не користувалася третьою лінією. Тепер зазвичай виходить о восьмій і сідає на цю лінію, не питаючи вголос. Нова звичка не стирає перший місяць. Вона лишає його позаду.

Si tiene tiempo, estudia por la noche. Eso es un plan: hay un hueco, hay un cuaderno. Si tuviera los viernes libres, estudiaría por la mañana. Los viernes no están libres. Sofía tiene cole y ella tiene recados. Por eso no mezcla las dos frases. Una puede pasar esta semana. La otra es un deseo con condicional.

Якщо має час, вчиться вночі. Це план: є вільна хвилина, є зошит. Якби мала вільні п'ятниці, вчилася б уранці. П'ятниці не вільні. У Софії школа, а в неї справи. Тому вона не змішує ці дві фрази. Одна може статися цього тижня. Інша — бажання в умовному способі.

Cree que el barrio funciona. La tienda, el cole, la parada. No cree que el trabajo sea imposible. Tarda, sí. Imposible, no. Cuando alguien dice que «aquí no hay nada», ella no entra en el grito. Dice lo que cree y lo que no cree, en dos frases distintas.

Вона вважає, що район працює добре. Магазин, школа, зупинка. Не вважає, що робота неможлива. Довго — так. Неможливо — ні. Коли хтось каже, що «тут нічого немає», вона не вступає в крик. Каже, що вважає, а що ні, двома окремими фразами.

Le pidieron que firmara una nómina que no entendía. El papel tenía líneas que no eran sueldo limpio. Dijo que quería leerla antes. No firmó en el pasillo. No dejó que la prisa firmara por ella. Se le olvidó una cita, pero llamó. No dijo «se me olvidé». Dijo el hecho, pidió otra hora y fue.

Її попросили підписати платіжку, яку вона не розуміла. У папері були рядки, що не були чистою зарплатою. Вона сказала, що хоче спочатку прочитати. Не підписала в коридорі. Не дозволила поспіху підписати за неї. Вона забула про прийом, але подзвонила. Не сказала «я забула собі». Сказала факт, попросила інший час і пішла.

Aunque llueva, el jueves va a la tutoría sin Sofía. Quiere oír la nota ella. Quiere que le expliquen despacio. La niña no traduce. Eso ya lo ha practicado. Quisiera que el próximo curso fuera más largo. De momento no pide B2. De momento le basta con poder discutir sin gritar.

Навіть якщо піде дощ, у четвер вона йде на зустріч з учителькою без Софії. Хоче почути оцінку сама. Хоче, щоб їй пояснили повільно. Дитина не перекладає. Це вона вже відпрацювала. Хотіла б, щоб наступний курс був довшим. Наразі не просить B2. Наразі їй досить уміти обговорювати без крику.

Mira la lista corta: mismo sujeto, infinitivo; otra persona, «que». Creo que es. No creo que sea. Si tengo, voy. Si tuviera, iría. Cuando salga, llamo. Se me olvidó el papel. Con eso se puede ir al banco, al cole y al centro de salud. El contrato largo, a alguien que lo lea cada día. Ella, por ahora, discute con calma.

Вона дивиться на короткий список: той самий суб'єкт — інфінітив; інша особа — «que». Вважаю, що є. Не вважаю, що є (subjuntivo). Якщо маю — йду. Якби мала — пішла б. Коли вийду — подзвоню. Я забула папір. З цим можна піти в банк, до школи і в поліклініку. Довгий контракт — тому, хто читає його щодня. А вона, наразі, обговорює спокійно.